Племена Вітру

Мінлива хмарність — Огляд настілки «Племена Вітру»

Автор: Владислав Папідоха @vpapidokha

Мені подобається, коли настільні ігри дають можливості прямого впливу на спроможності опонентів. Коли кожен наступний хід залежить не лиш від мого холодного розрахунку чи елементу випадковості, а й від того що ж зробили гравці, які ходили переді мною. Це змушує постійно імпровізувати, шукати виходи зі скрутних ситуацій та хитрувати, закладаючи пастки для інших. Тому я заздалегідь скептично ставлюся до сімейних проєктів, що часто, задля уникнення суперечок за ігровим столом, немов інкапсулюють гравців у межах власних планшетів.

Спершу мені здавалося, що нова локалізація від Geekach Games, «Племена Вітру», тяжіє більше до другого типу проєктів. Окремі планшети кожного гравця, де ви: розміщуєте свої тайли, переміщуєте війська та мудруєте з розміщенням поселень і храмів, — немов натякали, що можливостей маніпулювати діями суперників буде обмаль. Та досить було трішки придивитися, як я зʼясував що інструменти непрямого впливу на племена суперників у ній є, але аби користуватися ними — слід постаратися.

«Племена Вітру» це проєкт, де ви намагатиметеся розширити територію проживання власного племені на зараженій отруйними випарами Землі майбутнього. Унаслідок численних хибних рішень, люди довели екосистему планети до стану, за якого можуть проживати лиш на невеликих ділянках лісу та й те високо у кронах дерев. Разом з тим вони згубили знання про технології минулого, тож про технологічний прогрес вам нагадуватимуть хіба уламки індустріальних обʼєктах, що зображені на планшетах гравців.

Ігровий процес зосереджений довкола необхідності побудувати низку нових поселень на своїй території, у кожного вона окрема і не повʼязана з іншими. Для цього доведеться очистити декілька ділянок від отруйного газу, прокласти туди шлях, перемістити своїх воїнів та врешті побудуватися. І так 5 разів. Попри присутність у грі фігурок воїнів та необхідності розміщувати тайли, насправді уся магія відбуватиметься через розіграш карт зі спеціальної підставки, яку ви розмістите перед собою. Уже за результатом розіграних карт ви соватимете усі інші елементи.

Якраз у колоді ховається головна особливість проєкту, що вирізняє «Племена вітру» поміж багатьох інших ігор. Карти поділені за стихіями завдяки різним сорочкам, а властивості кожної з них змінні і залежать від того, які карти у руках ваших сусідів. Скажімо, якщо у сусіда справа є три карти стихії вогню — ваша даватиме сильніший ефект. А якщо у нього таких геть немає, то ймовірно ви взагалі не зможете розіграти цю карту. Так як за ігрове коло обидва ваші сусіди встигнуть походити, вам щораз доводитиметься імпровізувати, виходячи з чинного становища. Тут захована й практично єдина можливість впливу на ходи інших гравців: дивитеся на сорочки їхніх карт, уявляєте можливі варіанти дій і змінюєте власну руку так аби і вам вигідно було, і противнику палку в колесо увігнати. Це складно, хоч ви й переберете всю колоду уже в першій партії і знатимете що від неї очікувати, розіграти власні карти так аби і вам добре було, і іншим напакостити ну дуже заморочливо. А граючи просто на себе ви досягнете набагато кращих результатів. Тож займатися підготовкою пасток не варто, а якщо дуже вже захочеться насолити противнику — достатньо смикнути у нього з-під носа потрібний тому тайл із загального запасу.

Втім, тутешня система розіграшу карток мені видається вдалою. Хай вона й не сприяє взаємодії між гравцями і за грою ви більше нарізно, ніж гуртом, цей елемент класно передає суть назви «Племен Вітру» і лягає в загальний концепт. Ви немов піддаєтеся віянню цієї стихії, що чимраз змінює ваше поле дій та змушує підлаштовуватися під нього. Таким чином динаміка гри не просідає і навіть під завершення партії, коли ви уже напівмонотонно відпрацьовуєте складений план, вам раз по раз доводиться імпровізувати.

Також ця механіка мотивує детально пояснювати іншим гравцям правила через свої ходи. На перших порах, заплутатися що від чого залежить і запамʼятати умовні позначення трішки складно і на це знадобиться добра третина партії. Та через те, що усі розігрувані вами карти залежать від доступних вашим суперникам, вони те й діло продовжують запитувати: “А як це так вийшло?”, — і ось пояснюючи їм, ви сприятимете швидкості їхнього занурення в ігровий процес. Тож за столом рідше лунатимуть питання щодо значень умовних позначок, і частіше щодо хитрості ваших ходів. На мою думку, це дуже вдала характеристика для проєкту, що прагне бути сімейним, але в той же час створювати гравцям випробування.

Та поміж тим у грі доволі мало розмаїття. Здавалося б, коробка «Племен Вітру» чимала: вона містить доволі обʼємні колоди карт дій та завдань. Але майже усі мені вдалося задіяти ще у першій грі. А розмаїття доступних у грі вождів, що визначатимуть ваші бонусні місії та спонукатимуть до тої чи іншої стратегії гри через власні підсилення, хай і стимулює грати по-різному, направду мало врізноманітнює ігровий процес. Зіграли 5 разів і вже напевне усе побачили. Тож повертатися до «Племен» хотілося лиш після помітної паузи. Це можна було б виправити доповненням, та у цього проєкту їх поки немає і я не знаходив інформації про те, що такі плануються.

Локалізація та наповнення коробки залишають лиш приємні враження. Видавництво Geekach Games звично відповідально поставилося до роботи і зачепитися немає за що. Правила доступні і після знайомства не залишають зайвих питань. А особливої уваги вартують деревʼяні фігурки воїнів, храмів та поселень вигадливої форми, що те й діло хотілося крутити під час гри.

«Племена Вітру» залишили по собі враження проєкту з класною ідеєю взаємодії між гравцями, якому трішки забракло наповнення. У гри класний екологічний концепт, який добре підпертий тутешніми механіками, але воно все немов вичерпується під кінець першої ж партії. Ви ледь губитеся на початку, зʼясовуючи як саме працює розіграш карт, але вже з середини чітко зосереджені на виконанні власного плану і ближче до кінця чисто механічно без особливих емоцій нашвидку відіграєте ходи. Це вдалий проєкт на дістати із шафи десь-колись, аби пограти з рідними або менш знайомими з настільними іграми друзями, та частіше повертатися до гри не хочеться. Єдине що мене бентежить — порівняно високий поріг входу «Племен Вітру», що може стати стримуючим фактором для новачків, яким бракує певності у собі.

Замовити настільну гру «Племена Вітру» можна у крамниці Geekach за цим посиланням. А з промокодом PlayUA10 ви ще й отримаєте 10% знижки не лиш на цю гру, а й на будь-який товар у крамниці. Користуйтеся промокодом та підтримуйте наш портал!

BMAC Zelda

Сподобалася публікація? Підтримай PlayUA

На платформі Buy Me a Coffee ви можете підтримати нас як одноразовим донатом, так і оформити щомісячну підписку. Усі наші підписники на Buy Me a Coffee отримують цифрові або фізичні приємнощі залежно від суми донату. Долучайтеся до нашої спільноти!

Підтримати

Останні огляди

Лише сідницями ситий не будеш. Огляд Stellar Blade

78

Автор: Володимир Вітовський

stellar blade cover

Затягне і не відпустить — Огляд Balatro

90

Автор: Барлет Ярослав

balatro

Огляд Pepper Grinder

77

Автор: Барлет Ярослав

pepper grinder

ЗАМІНИВ МЕНІ ПК — Огляд ноутбука Acer Predator Helios 16 (PH16-71)

Автор: Володимир Бортюк

predator helios 16 review site a 01

Справжнє виживання — Огляд настілки Resident Evil 3: The Board Game

Автор: Владислав Папідоха

Resident Evil 3: The Board Game PlayUA

Шедевр в жанрі контролю територій — Огляд настілки «Ель Гранде»

Автор: Малютенко Михайло

Ель Гранде

Огляд Alone in the Dark (2024)

74

Автор: Владислав Папідоха

Alone in the Dark (2024)

Огляд фільму «Дюна. Частина 2»

Автор: Владислав Папідоха

Дюна. Частина 2 / Dune: Part Two